Чи готова дитина до школи?
- Четвер, 23 травня 2013
 |
Сьогодні батьки першокласників стоять перед непростим вибором: коли віддавати дитину в школу - в шість або сім років? На це питання ми попросили відповісти психолога, арт-терапевта, дитячого гештальт-консультанта, члена Української асоціації практикуючих психологів і психотерапевтів Людмилу Курякову: |
- Згідно закону про освіту (ст.36) навчання в середній загальноосвітній школі починається з шести або семи років.
Тому батьки повинні прийняти рішення з огляду на індивідуальні особливості своєї дитини, рекомендації вихователів і психологів.
У кожного дитячого психолога є спеціальні діагностичні тести, затверджені Київським міським педагогічним інститутом ім. Бориса Грінченка. За їх допомогою можна визначити рівень готовності вашої дитини до школи.
Підготовка до школи повинна бути комплексною: психологічною та педагогічною - це полегшує життя і дитині, і батькам, і вчителю. Іноді дитина чітко відповідає на питання, але в цей час ходить по кімнаті і жує яблуко. Або навпаки, вона розуміє, де знаходиться, веде себе адекватно ситуації (психологічна адаптація), але не знає відповіді на загальні питання (наприклад, в якій країні і місті живе).
- Людмила Миколаївна, які ці питання? Як взагалі відбувається тестування дітей на співбесіді в школі?
- Успішно пройти співбесіду допоможуть книги В. Федієнка «Чи готові ми до школи? Велика книга тестів»,« Ми готуємось до школи без проблем», «Скоро до школи» тощо.
Там і зміст тестів і конкретні рекомендації з підготовки дитини. І хоча за висновком Міністерства освіти це «рівень 1-2 класу» (іншими словами «це не обов'язково знати»), на практиці все інакше. Повірте, сьогодні вимоги до першокласників набагато серйозніші. Дитина має відповідати на ряд загальних питань: «Назви свої прізвище, ім'я, по батькові», «Скільки тобі років?», «Як звуть тата і маму?», «В якій країні ти живеш?», «В якому місті?», «Де працюють батьки?» тощо.
Добре, якщо у дитини є навички читання і рахування, виставлена рука. Тоді педагог не витрачає на все це час, а чітко тримається програми. Звичайно, батьки мають право не готувати дитину, але тоді період адаптації буде проходити досить складно.
Ми рекомендуємо ходити з малюком в дитячі розвиваючі центри з раннього віку, щоб педагогічно і психологічно поступово готувати дитину до дорослого життя. Якщо відвідувати розвиваючий центр немає можливості, батьки повинні займатися з дитиною (і мама, і тато!) за допомогою літератури, зазначеної вище. При цьому необхідно обов'язково підключити колектив (група не замінить індивідуальні заняття): дитина в середовищі однолітків краще розвивається і швидше розуміє «добре-погано». Вона навчиться спілкуватися, справлятися з конфліктними ситуаціями та адаптуватися до навколишнього середовища, людей.
До речі, підготовка першокласників теж буває різна. Іноді, навпаки, викладачі не встигають за дітьми (гіперактивні, обдаровані і геніальні діти). Тому батьки можуть вибрати програму, що відповідає рівню розвитку свого чада. Наприклад, дітям які займаються за методикою Монтессорі (головний акцент - на розвиток інтелектуального рівня), буде нецікаво вчитися за стандартною програмою. Тому мамам і татам треба заздалегідь цікавитися шкільною програмою.
Основні ознаки готовності дитини до школи:
- соціально адаптований: легко налагоджує контакти, має досвід відвідування дитячих колективів;
- добре орієнтується в навколишньому світі: знає повні прізвище, ім'я, по батькові батьків, їх рід занять, свою адресу, домашній телефон, розуміє значення школи і правила навчання в ній;
- не відноситься до дітей, що часто хворіють (більше 5-ти разів на рік);
- розвинене усне мовлення: чітко вимовляє всі звуки, має достатній для свого віку словниковий запас;
- у дитини низький (середній рівень) тривожності;
- розвинені навички самообслуговування.
